Райдуги у фонтанах

Чи ви помітили, що у деяких фонтанах проживають райдуги?!

Часом, коли світить сонце, можна побачити маленьких та прудких райдужних зайчиків, які раптово з`являються і так само раптово зникають. А деколи райдужні велетні висять годинами, гордо, не криючись та великодушно дозволяючи всім охочим та небайдужим помилуватися красою та веселістю кольорів своєї Королівської Величності.

Отакі вони. Пильнуйте!

16.07.2012
16.40

Хвилі малюють лінії життя…

Хвилі малюють лінії життя на піску…
Одного дня наші лінії перетнуться, і ми будемо довіку щасливі разом.
Біжу за лінією хвиль, ген туди, аж за виднокрай.
Біжи мені назустріч, моя половино.
Час – призначено.
Місце – знайде нас саме.
І хвиля щастя понесе в досі не звіданому вимірі.
Любові і єднання!

9.07.2010
18.50

Млосне спекотне літо…

Мушлі з невідомих країв 8.11.2008

Мушлі з невідомих країв 8.11.2008

Млосне спекотне літо виморює і розслаблює, уповільнює і розніжує…
Чомусь хочеться пірнути і зануритись у глибінь океану, знайти і зібрати прохолодних голубих мушель і у сутінках вечора слухати заспокійливий шепіт води, що повідає таємниці далеких невідомих морів.

2.06.2010
21.30

Так само, як я…

Так само, як я, довговолосі жінки мого роду розчісували і заплітали своє чудове волосся в коси і мріяли…
Так само, як я, чекали березня і Нового року з усім, чому належало з’явитись: травою, птахами, квітами, сонцем, теплом і любов’ю.
Так само, як я, вони сподівалися, що знайдуть їх їхні кохані.
І всі вони дочекалися свого, бо врешті з’явилася я.
І рід продовжується.
І тепер моя черга.
І я, довговолоса жінка свого роду, живу і чекаю… Його.
З весною. З оновленням. З піснею. З радістю.
Благослови, Боже! На Новий рік.

25.03.2007
23.50

Туман

Сірою шапкою туману прикрито обличчя міст і містечок.

І він наповзає тихо і невідступно і дивним чином чи то поглинає, чи то розчиняє все, що трапляється на шляху. Спричиняє ілюзію повної відсутності.

І ти в тумані лишаєшся один на один з власною уявою і вимальовуєш потаємні картини чогось незримого …

24.12.2010
17.10

Лето исполнено очарования и радости детского смеха…

Лето исполнено очарования и радости детского смеха; вкуса мятного чая вечером на даче; плесканием рыб в реке; влюблёнными парами и сенокосом; будоражащими воображение запахами леса, моря, гор, которые приносит ветер; щемящей тоской о неизведанном; светлой грустью об ушедшем; лучом надежды на щедрые дары Господа и безудержным желанием жить и творить прекрасное в созвучии и гармонии

с Природой!

5.08.2008
0.30

 

 

Зарисовка из жизни «О звуках и детях»

Событие, которое легко в основу зарисовки, произошло 19.07.2014 в Центральном государственном архиве-музее литературы и искусства Украины Софии Киевской.

Тёплый летний вечер. Центр города. Публика собралась в камерном зале одного из Музеев Киева, для того чтобы послушать сольный концерт оперной певицы – солистки-примадонны. Все в ожидании. Немного душно. Людей – полон зал. Лучи солнышка проникают сквозь окна, из окон виден прекрасный садик с цветами. Все настроены на общение с искусством.

Внимание всей публики привлекла довольно немолодая мама с маленькой девочкой лет пяти. Они зашли и сели посреди зала, ближе к окнам. Девочка была прекрасно одета: бархатное зелёное платье, кружевной воротничок, зелёные туфельки. Выглядела она очень нарядно и торжественно: светлые соломенные волосы, волнистые, пышные, уложенные в красивую, почти старинную причёску. Ребёнок всем своим видом соответствовал обстановке.

Казалось, вся публика зауважала девочку и, конечно, её маму. Каждый думал: «Такая маленькая, а уже пришла послушать оперную музыку!»

Наконец-то началось выступление.

Голос певицы потрясал. Потрясал и в прямом, и в переносном смысле слова (он был действительно слишком сильным для такого небольшого зала).

И не удивительно, ведь основное место действия для такого голоса – это огромный зал оперы, высотой в 4-5 этажей.

Ошеломлённая звуком публика затихла. Но вот, уже начиная с первой песни, в зале послышалось какое-то беспокойное шебуршание. Люди вели себя сдержанно, но начали оглядываться на маленькую девочку (именно оттуда раздавались посторонние и явно неуместные шумы). Она же ёрзала на своём стуле, всем своим видом показывая , что ей неуютно и что-то не нравится. А ведь ей, да и не только ей действительно было неуютно. Просто маленький ребёнок ещё не научился скрывать то, что взрослые обычно терпят и никоим образом не выказывают. Звуки были оглушительно-пронзительными, хотя и красивыми. Шуршание всё не заканчивалось, а через какое-то время девочка, осмелев, начала выдавать знаки недовольства уже голосом: что-то говорить маме достаточно громко и напористо. Той пришлось в конце концов, взяв девочку за руку, решительно покинуть зал.

Вот так закончился этот поход на концерт для самой необычной слушательницы. Все немножечко расстроились, потому что маленькая девочка была самой прекрасной, самой нарядной гостьей в этом уютном зале.

Взрослые не могли себе позволить такой роскоши, они мужественно продолжили общаться с высоким искусством, которое было предложено им в этот летний вечер.

25.06.2014

Человек в поисках смысла

image0Задумываться о смысле жизни, как и осознавать себя, начала очень рано.

Это произошло быстрее, чем сама формулировка вопроса посетила меня.

Откуда все берется?

Как устроено небо и звезды?

Что было тогда, когда еще ничего не было?

Откуда люди приходят и куда уходят?

Глаза пятилетнего ребенка пытливо всматривались в темноту, а ум, чувствуя непреодолимую преграду, натыкался на тупик.

Поделилась со взрослыми своим непониманием, но не требовала ответов, внутренне деликатно чувствуя, что их нет.

Ранняя встреча с несправедливостью, жестокостью и непринятием сверстников (детский сад, начальная школа) принесли боль и горечь, но, вместе с ними, и твердую уверенность, что где – то сверху все видят и знают (все наши мысли и поступки). Это разумение и дальше всегда успокаивало и незримо утешало сердце.

Будучи маленькой, очень любила рано просыпаться и все успевать, особенно по выходным, когда впереди целый день и он целиком твой. Ведь как можно спать, когда вокруг столько интересного, нового и увлекательного? Разве можно это пропустить? Привычка подниматься рано и улыбаться от предвкушения неповторимости каждого дня – всегда со мной.

И уже значительно позже, идя по пути жизни, я поняла, что не нужно искать ее смысл, ведь жизнь сама открывает и показывает его, ведя за руку от осознания к осознанию, ступенька за ступенькой, от открытия к открытию. Большое счастье уметь видеть, слышать, чувствовать и вовремя понимать что к чему. Все ключи в наших руках. И тогда болезнь и смерть, потери и несчастья могут стать благотворным грунтом для открытия смысла жизни в себе самом, в своем сердце; и смогут переноситься с благодарностью.

Существуют два глобальных взгляда на жизнь:

Первый – все бесполезно (разрушительный и угнетающий).

Второй – во всем скрыт невидимый глазом смысл (созидательный и ободряющий).

Не скоро усвоила, что не по силам одному человеку убрать весь мусор, остановить других от безумства, агрессии, зла, зависти, жадности, гордыни, глупости.

Все, что у меня есть – любовь в сердце: цветок, который я могу растить и дарить его красоту и аромат;  быть примером другим и помогать окружающим этим.

Мы все на Земле ученики. Мы все здесь Путешественники. Путь наш Вечный в Бесконечном  Пространстве и Времени.

Постигая себя и жизнь, обретая бесценный Дар – Любовь, открывая сердце, мы учимся наполнять каждый миг своей жизни счастьем и радостью; замечая в нем красоту, возносится к вершинам Духа; и бесконечно отдавать себя и светить другим.

Чем старше становлюсь, тем лучше понимаю слова: «Спасешься сам и вокруг спасутся тысячи».

ххх

Все, что сделали мы

Все, что создано нами

Растворится когда-то

В густой темноте

Лишь любовь в нашем сердце

Как вечное пламя

Наша жизнь – лишь следы

Лишь следы на песке…

1.07.11

 

Людина в пошуках смислу

Чи людина вибирає свій прихід – народження на землі і відхід – смерть?

Одні, з надією, кажуть «так», що наділяє круговерть життя потойбічним невідомим змістом.

Інші стверджують «ні», і тоді всі наші життєві потуги та суєта виявляються марними, і людина стає пішаком в руках невідомого (чи то Бога, чи то Диявола).

Однаково, в обох випадках ми, очевидно, залишаємо місце тому, що за «кадром», що значно величніше і більше за нас самих.

В дитинстві – все радісно та легко. Майже все на своїх місцях, час – нескінченно довгий та люди щасливі. Чим далі – тим глибшають сумніви, наростають внутрішні коливання, і з шаленим темпом починають проноситись хвилини і роки, які для спостережливих розцвічують лише пори року.

Хто ми?

Куди ми біжимо?

Для чого з’являємось в світ?

Не всім вистачає сили духу спинитися і запитати себе про це чесно та відверто.

Різні причини спиняють людей і дають змогу, або й заставляють замислитись і осмислити феномен життя.

Для мене особисто наріжним каменем, відправною точкою, стартовою площадкою та благословенням стало багаторічне виснажливе балансування в болях між життям та смертю, на грані можливості тіла та духу. Проявилася воля, прояснилися мислі, кристалізувалася душа, відкрилися таланти і прийшло глибинне усвідомлення себе та недаремності свого  існування, розкрилась нескінченна радість пізнання.

Душа і тіло спочатку явно розділились в протиріччі бажань та можливостей. А потім, поступово, через їх воз’єднання та проникнення почав відбуватися перелом на краще в усьому.

Викристалізована та ясна душа почала світити крізь і освячувати тіло.

І все в житті почало горіти полум’ям натхнення та гармонізуватися.

Перебуваючи в безнадійному та тяжкому стані, я навчилася радіти кожній миті, помічаючи в собі, в людях, в навколишній природі красу та велич. Серце стало тонким – тонким та полилися рікою осмислення та розуміння себе та інших через пізнання та дії.  І я стала усвідомленим Співтворцем, де творчість (поезії, малюнки, фотографії, дизайн) – мій голос, мій спосіб спілкування з світом, мої вібрації.

В середині мене відкрилося невичерпне джерело любові.

Були зруйновані мури страху і боязні бути собою.

Я безмежно щаслива.

Нині з вдячністю та радістю приймаю всі дари життя, насолоджуючись кожною його секундою та проявами, горінням власного духу та любові душі, яка жива безкінечним віддаванням та терпінням.

Найкращий спосіб прожити своє життя – бути в ньому щасливим.

Відчуття щастя, як і думка – матеріальні.

Якщо ви щасливий, ви зможете допомогти людству стати щасливим.

І тоді спільне кружляння на планеті Земля наповнить весь простір Любов’ю та Істинним Смислом.

А Істинний Смисл починається з пошуку себе, розуміння та пізнання власної душі та віднайденні в ній любові.

ХХХ

Вода як літепло

І літо тепле й легке

Вся філософія проста –

Життєвий сенс:

Створити серце

Любляче й відверте

Й піднятись сходами

До голубих небес…

24.07.11